Наші пра-прадалекі
родичі зустрічали Новий рік 1-го березоля (так називали березень). Вони
вірили, що від зимового сну землю пробуджує Лада - богиня Весни. Разом
із перелітними птахами покидала вона Вирій, де живуть боги, і сходила на
землю. Отож, 1 березня ще й було святом Лади. Богиню Весни завжди зображували
з пучечком червоної калини в руках. Чому? Хай про це розповість легенда...
Лада весну несе
Як прийшла пора, спустилася
Лада з Вирію, щоб нести тепло на Вкраїну. Довгим був її шлях. Вона вже
й Крим пройшла, вже ступила у неозорі таврійські степи. І скрізь, де багиня
проходила, буяли трави і проростали квіти. Вельми стомилася Лада. Прилягла
на зелений моріжок та й міцно заснула.
Угледіла те підступна богиня
зла - Мара. Підкралася до сплячої Лади й густо засіяла довколо неї дерезу
і колюче терня. Швидко проростало зілля, а Лада безпечно спала. Пробудилася
лише тоді, як почула чиїсь відчайдушні моління. То українці - орачі благали
тепла на свої ниви.
Підхопилася Лада. Як могла вона
спати в той час, коли люди, змучені холодом, чекають на неї? Кинулась бігти
Лада - аж навколо огорожа тернова. Вперто продиралась богиня крізь терен.
Він колов її ніжні руки, дер її тіло - та Лада не відступалася. І такі
вирвалася з полону! Понесла тепло і сонце українцям. А там, де упали в
землю краплі гарячої крові, виросли згодом кущі калини...
|