ЗИМА
Білий світ    В. Бондаренко Біле місто, білі сквери І трамваї, і таксі, Білі міліціонери, Білі діти - білі всі. Це ж зима, холодна й біла, Білим снігом землю вкрила!	Білий іній.             В. Бондаренко На деревах білий іній, Кущ - мов білий їжачок. На паркані, вчора синім, Безліч білих голочок! Навіть дідова руда Побіліла борода.
	Білий кіт          В. Бондаренко Стрибнув котик за ворота, А на вулиці - зима! Білий сніг и білий котик -  І немов кота нема! Лиш на кінчику хвоста Видно пляму у кота.
Місяць січень на порозі  В. Боднаренко Місяць грудень, місяць грудень! Вже горять ялинки всюди. Метушня в останній день -  Це ж до мене свято йде! Місяць січень на порозі, Стукотить у шибку хтось -  То на дворі на морозі У кожусі Дід Мороз! Відчиняю двері, прошу! Рік старий - прощай навік! По білесенькій пороші Вже Новий крокує рік.
У просторий світлий зал всіх ялинка кличе -	Зустрічає наш садок свято новорічне!
ОЙ, МЕТЕЛИЦЯ-ЗИМА   Т.Мезенцева Ой, Метелиця-Зима Скриню відчинила, Рукавички узяла, Мов пушинкі білі. Зодягнула кожушок, Щей підперезалась. В білу шапку зі смушок Зимонька прибралась. Сніг тримає у руці, Висіва пороші, Щоб родили пшениці Та жита хороші.	Що за гостя в нас така І зелена, і струнка? Сяє зірка у горі, На гіллячках ліхтарі. І ростуть на ній не шишки, А цукерки і горішки! (Ялинка)       Афоризми про Новий рік та Різдво (рус) Як святкують новий рік в різних країнах Новорічні костюми
Прийшла до нас бабуся  У білому кожусі. Поля причепурила, Пухнастим снігом вкрила. Вгадайте:”Хто вона така, Бабуся чепурна?” (Зима)	Погас учора день,заплакав рік старенький. Сьогодні росцвіло - сміється молоденький. Старенького нам жаль, а плакать не годиться, Бо молоденький рік почне на нас свариться.
ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.	Грудень землю грудить і хату студить.
Новий рік - до весни відлік	Назва СІЧЕНЬ походить від слова "Січа". У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.
Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).	Лютневий сніг весною пахне.
Прийшла громниця - зими половиця.	Стрітення - найбільше свято лютого. Його називали ще зимобор, громниці. Свято це народилося ще за часів, коли давні українці поклонялися богу Сонця - Дажбогу і обожнювали могутні сили природи.Щороку всередині лютого святкували вони зустріч Зими з Літом.
ВЕСНА
	ПРОБУДЖЕННЯ Снилось мені ясне сонце, Що в хаті світило, А то меш так моя мама Дивилася мило. Приснивсь мені легкий вітрик, Що пестив колосся, А то мені мама Гладила волосся. Снилась мені ягідочка, Як мед, солоденька, - А то мене цілувала Мама дорогенька!
Сьогодні свято саме краще - Сьогодні свято наших мам! Летіть далеко сірі хмари. Хай сонце посміхнеться нам!	8 БЕРЕЗНЯ   В. Бондаренко Промайнув холодний лютий, В кригу ще ставок закутий. А синички шлють пісні  Молодесенькій весні. Хвилюватись тато став: - Це вже березень настав, І жіноча половина Святкувать ось-ось повинна. - Не хвилюйся, любий тату, Ми удвох спечем пиріг, Щоб пекли на кожне свято Нам жінки, аж цілий рік.
Не турбуйся, дітвора, Квіточкам цвісти пора У березі ходить сік, Ручаями ніг потік. * Добре, діти, удружу, Перші квіти покажу Ліс для мене - це мій дім. Не затримуйтесь - ходім! * Гляньте, квіточка мала ворухнулась від тепла.	Біля кого найтепліше? М.Людкевич  - Біля сонця, - шепче поле І стернею небо коле, Гріє лапки журавлів, Вигляда сімох вітрів. -Біля ватри,- мовить тато, - Коли хочеться співати,  Пізнавати сни землі На пташиному крилі. - Біля печі, - каже дід, - Ні печалі, ані бід, Хоч мороз, як лютий звір, Що прибіг з Карпатських гір. "У перині, - дума киця, - І вуркочеться і спиться." І калачиком пухнастим Засинає біля Насті. - Біля мами, - кажуть діти, - Завши радісно, як літом. Навіть вмитися сльозами Теж найкраще біля мами.
ВЕСНЯНОЧКИ                           Л. Мовчун Всі дівчатка - паняночки  Мають цятки-весняночки. У Миросі -  На носі. У марічки - На щічках. А маленька Ірочка - Мов руденька білочка.
ЗАГАДКИ              Н. Вернигора Перші квіти проростають З цибулиночок малих, Красну весну зустрічають, Розпізнайте, діти, їх. Я той сніг колю "голками" -  Зелененькими листками, Білу квітку вивільняю - В ноги березню схиляю.                  (Підсніжник) Я на інших геть не схожий, Кучерявий та пригожий Постелю під голе віття Фіолетове суцвіття. (Ряст) Ну, а я за ним у квітні Голубим намистом квітну. Не одну вже квітку маю -  Сім до неба підіймаю.	ТІЛЬКИ МАМА В. Лучук - Я на ковзанках піду! - А коли ж до хати? - Тільки мама може так  Лагідно спитати. - На ходу сніданок з'їм! -  Так не слід робити! - Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок... - Час вставати, сину...- Тільки мама може так  Розбудить дитину.
ВЕСНА               В. Бондаренко У березні, у березні Верба цвіте на березі. Осика від граків рясна Бо це весна, весна, весна! І сонця тепле колесо Зігріло ніжний пролісок, І дзюркотять потічки Доголубої річки.	ЛАДА  ВЕСНУ НЕСЕ (легенда) УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК ЛЕГЕНДА ПРО ХАТУ
ВЕЛИКДЕНЬ	ПИСАНКА
ТРІЙЦЯ, ЗЕЛЕНЕ СВЯТО.  Де коріння цього свята?	Квіти мамам піднесем І подякуєм за все. Будуть раді наші мами, Посміхатимуться з нами!
Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.	У березні день з ніччю зустрічаються.
Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.	КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає " сонячний".
ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май - від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.	Травень ліс одягає - літо в гості чекає.
ЛІТО
В небі ластівка летить, З вітром листя шелестить. Воду п’є лелека. Сонце палить. Спека. Дозріває жито. Яка пора? ... (Літо)	То стоїть на березі, То сидить, Цілий день прив’язаний  До води. (Рибалка)
На песочке возле речки Загорают огуречки. Поют песенку, что скоро Загорят как помидоры! Як вдягнути їжачка Г. Аронов - Їжачок, їжачок, чом не вдягнеш піджачок? - Та які там піджачки, як на спині колючки!	Гаряче сонце  В. Бондаренко Сонце над морем Сідає, Сідає. Хлопчик маленький Чекає, Чекає. Чи зашкварчить, Доторкнувшись Води? Воно ж гарячіше Від сковороди!
І великі і малі Повдягалися в брилі. І дощу ці одноніжки Не бояться ані трішки. Ліс улюблений їх край, А як звуться відгадай?        (Гриби)	В Кленц Як літо приходить - її є доволі? На лузі, у лісі, в дворі і на полі. Та тільки-но літеру ти додаси -  Її за столом з апетитом з'їси.
У склянці є,  В ковбані є І в Тихім океані є. Є в будь-якій оселі, Нема лише в пустелі (Вода)	Гимн здоровью Дорожчого від здоров’я нічого не має. Хай дорослі й малята про це пам’ятають. Хай здоров’я бережуть ввечері й вранці -  На роботі, в дитсадку, дома і на гулянці. Фізкультура й чистота - здоров’ю порука У здоров’ї - наше щастя, у нездоров’ї - мука.
НА СОПІЛЦІ ЛІТО ГРАЛО Н. Вернигора   На сопілці літо грало  І мелодію чарівну Ой, як щиро розливало Лугом, полем, на долину.
Ту мелодію підслухав В лісі темному потічок І щосили, і щодуху Він побіг поміж смерічок. Покотився через луки, Напував кого зустріне, Вигравав чарівні звуки На своїх цимбалах дивних. Пісню ту почула бджілка, Дзвінко, радо задзичала, То ж мелодія сопілки Ще чарівнішою стала.	А як бігли під вербою - Розбудили теплий вітер, Зашуміли ніжним дзвоном Лагідні вербові віти. Потім стріли голосного  Соловейка на калині, Далі дощик босоногий Наздогнав їх на долині. Цілий світ співав, сміявся, Ткав мелодію чудесну. Ожила, розквітла казка - Літо правило оркестром.
Червень - рум'янець року.	ЧЕРВЕНЬ походить від слова "червець". Саме в цей час з'являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).
ЛИПЕНЬ - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.	Липень - вершина літа.
Як у серпні дбагш, так узимку маеш.	СЕРПЕНЬ - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник.
	ОСІНЬ
ОСІНЬ        М.Хоросницька Нарядилась осінь В дороге намисто, Золоте волосся Розплела над містом. Кольорові фарби Вийняла з кишені І малює осінь Жовтім по зеленім. Здогадатись можна В парку по деревах: Є червона фарба В неї і рожева... Ще й відтінків різних Безліч осінь має, А стрункі ялини Боком обминає... Їй не шкода фарби Й часу ні хвилини - Колються нікчемні Сосни та ялини.	Ти скажи нам, сонечко,  Чом тепер не грієш, А на жовтім листячку Золотом яснієш? Посміхнулост сонечко: -Що на це сказати?! Попросило літечко ОСІНЬ привітати!            Л.Куліш-Зіньків Я - руда, І ти руда! Я з хвостом -  Ти без хвоста! Я - звірятко, ТИ - грибок, А ім'я - Одне на двох! (Лисичка) Н. Завальська
Вже і клени пожовтіли, Гублять листя сад і гай. Відлітають, відлітають Дикі гуси в теплий край.     В барлогу скоро піду спати, Щоби зиму переждати. Коли тепло прийде назад- І я повернуся до вас. (Ведмідь)	Як ми розмовляли з луною    В. Чубенко  В ліс прийшли ми восени, Хором просимо в луни: -Дай грибочків нам, луна-а-а!... А вона жартує: - на-а-а! - Покажи нам: де грибочки? - А луна питає? - Бочки?... - Ні! Хто дасть грибів у кошик? - І луна сказала: - Пошук!
Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.	Вересневий час - сім погод у нас.
Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів із раю.	ЖОВТЕНЬ - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.	Листопад зимі ворота відчиняє.