ЛІТОПИС ШКОЛИ
Минає 190 років з дня заснування Чернівецької
середньої школи № 1 - першого і найстарішого на Буковині середнього загальноосвітнього
навчального закладу. Колишня німецька вища гімназія (ліцей) вписала славну
сторінку не тільки в історію культури нашого краю, але й деяких країн Європії,
зокрема Австрії і Румунії. Сотні її вихованців стали згодом державними
діячами, дипломатами і депутатами парламентів та Буковинського сейму, прославились
на ниві науки, культури і народної освіти. Історія школи нерозривно пов'язана
з історією Буковини ХІХ-ХХ ст.
Гімназія була відкрита 16 грудня 1808 року. Вона
мала тоді офіційну назву «Landgymnasium» (тобто «крайова» або «головна
гімназія»). До 1-го класу було зараховано 24 учні, що вже мали закінчену
початкову школу. Навчання проводилось латинською мовою. Було призначено
і перших трьох вчителів (викладачів), а саме:
Йоганн Платцер - директор гімназії, Томас Чуревич
- класний наставник, Юліан Кліпуновський - учитель закону Божого для дітей
римо-католицького віросповідання.
У 1818р. навчальний процес у гімназії було збільшено
на один рік, а в 1848 - ще на два роки. Школа стала називатись «ober-gymnasium»)
(тобто «вищою гімназією») у складі І-VIII класів. Таким чином, в цьому
революційному році Чернівецька чоловіча класична гімназія (ліцей) стала
повною 8-річною, як це було прийнято для таких типів середніх загальноосвітніх
учбових закладів Європи.
З 1818 р. молодші І-ІV класи називались «граматичними»,
а V-VІ -«гуманітарними». В 1815-1849 рр. на базі гімназії діяв дворічний
філософський інститут, де в 1849 р. навчалося 123 чол. Деякий час інститут
працював як самостійний учбовий заклад, а в 1849 р. був ліквідований. Вірніше
він злився з гімназією.
Протягом 1808-1908 рр. кількість гімназистів
постійно зростала: в 1808-09 н.р. їх було 24 (на кінець н.р. учнів залишилось
17), в 1849-50 н.р. їх було 476, а в 1903-04 н.р. - 1167 чол. Після цього
загальна кількість вихованців поступово зменшується.
Революція 1848 р. внесла свіжий струмінь в життя
гімназії, в зміст навчальпо-виховного процесу. За рахунок годин латинської
мови і коректування навчального плану запроваджуються національні мови.
В 1849 р. засновується кафедра румунської мови і літератури, яку очолив
відомий педагог і вчений-філолог Арон Пумнул (1818-1866) - автор знаменитої
«Хрестоматії румунської літератури» в 4-х томах. Після смерті А. Пумнула
румунську мову викладав відомий фольклорист і літературознавець, доктор
наук Іон Сбієра (1836-1916) - в майбутньому зав. кафедрою румунської мови
Чернівецького університету, дійсний член Румунської Академії наук (1866).
В 1851 р. в розклад занять вводяться уроки української
мови. Цей предмет вперше став читати відомий на Буковині церковно-культурний
діяч Яків Воробкевич (1819-1857), що був референтом єпископа Євгена Гакмана.
Опісля українську мову викладали Л. А. Семигинович, В. Іліуц, Т. Блажевич,
С. Носієвич, О. Бурачинський. У «Щорічниках» гімназії опубліковані теми
класних і домашніх письмових робіт з української літератури для учнів старших
класів. Наприклад, у «Щорічнику» за 1875 р. фігурують вельми цікаві теми,
пов'язані з діяльністю Ярослава Мудрого, історією Києво-Печерської лаври,
аналізом поеми «Слово о полку Ігоревім», творчістю І. Котляревського, Г.
Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка та ін.
Гімназія мала солідну навчально-матеріальну базу.
В 1824 р. за проектом архітектора А. Микулича було завершено будівництво
капітального двоповерхового приміщення школи поруч з ратушею, яке на початку
50-х рр. XIX ст. було переплановане і добудоване (в такому вигляді воно
і сьогодні прикрашає центр нашого міста). В гімназії панував культ науки.
Навчальний процес здійснювався на високому науковому і методичному рівні.
Висококваліфіковані професори і викладачі були надзвичайно вимогливі до
учнів. Заняття проходили тільки в одну зміну. При гімназії був інтернат.
Відмінники навчання отримували стипендію.
Кількість гімназистів за 1808-1909 рр. досягла
11.191 чол. Перший випуск повної 8-річної гімназії відбувся в 1849-50 н.р.
За 1850-1908 роки отримало матуру (атестат зрілості) 2.536 чол., серед
них понад 400 були українці з Буковини і Галичини. В роки першої світової
війни (1914-1918) гімназія не працювала. Більшість її професорів були мобілізовані
до австрійської армії, а саме приміщення зайняли солдати імператора.
Хоча в гімназії навчались представники різних
національностей і релігійних конфесій, тут завжди панував дух злагоди,
взаєморозуміння. Ніяких міжетнічних сутичок не було. До викладацької роботи
залучались найбільш кваліфіковані й авторитетні спеціалісти, що отримали
вищу освіту у престижних університетах Європи. Серед них були талантовиті
педагоги із значним стажем роботи, письменники, літературознавці, доктори
наук.
Серед професорсько-викладацького складу австрійського
періоду необхідно згадати перш за все таких, як Стефан Вольф) (1823-1898),
Йоганн-Георг Обріст (1843-1901)- перший перекладач творів Т. Шевченка німецької
мовою і щирий друг Сидора Воробкевича, Ернст-Рудольф Нойбауер (1820-1890),
Арон Пумнул, Іон Сбієра, Іон Бумбак, а також Тсофііл Бендела, Теоктист
Блажевич, Володимир Репта і Нектарій Котлярчук, які були митрополитами
Буковинської православної церкви.
Школа гордиться багатьма своїми вихованцями.
Тут навчались визначний румунський поет Михаїл Емінеску, знамениті буковинські
композитори Карл Мікулі та Євсебій Мандичевський, австрійський письменник
Карл-Еміль Францоз, перший дослідник історії Буковини професор Чернівецького
університету Раймунд-Фрідріх Кайндль, Сергій Шпойнаровський — директор
Кіцманської гімназії і перекладач поезій Т. Шевченка, перший ректор Чернівецького
університету і депутат австрійського парламенту, доктор права Костянтин
Томащук. Випускниками гімназії було багато представників української культури,
зокрема письменники Сидір і Григорій Воробкевичі, живописець Євген Максимович,
історик Аркадій Жуковський - професор університету Сорбони (Париж) та ін.
Коли королівська Румунія окупувала Буковину,
змінилось і становище гімназії. В 1918 р. вона об'єднується з румуномовним
ліцеєм № 3 й отримує новий статус: державний 8-класний теоретичний чоловічий
ліцей № 1 ім. Пумнула. Крім того, сюди перейшло багато учнів із колишнього
польськомовного.ліцею № 5. Відбулися значні зміни у складі викладацького
корпусу. Професори австрійської! польської національності, які не володіли
румунською мовою, змушені були шукати іншу роботу. Більшість викладачів
ліцею були румунами.
Структура новосформованого ліцею в основному
залишилась такою, якою була за часів Австро-Угорщини. Навчання тривало
8 років. У 1-й клас приймали учнів на конкурсній основі. Як правило, було
два перших класи, у кожному по 50 учнів. За якісним складом викладацького
корпусу і наслідками випускних екзаменів на атестат зрілості ліцей ім.
Пумнула вважався одним з кращих в королівській Румунії. Його вихованці
підтверджували набуті знання, навчаючись у престижних університетах Європи.
Вимоги до учнів були надзвичайно високі. Про
лібералізм в оцінці знань ліцеїстів. окозамилювання, намагання штучно завищити
процент успішності тоді не були в моді. Ось приклади. В 1938-1939 н.р.
у 2-х паралельних перших класах навчалось 99 учнів, але тільки 76 із них
(або 77%) були переведені до наступного класу. У двох третіх класах із
96 учнів були переведені лише 60 учнів. В 1942-1943 н.р. в ліцеї навчалося
572 учні. Удвох перших класах було 102 учні, а переведено лише 74 з них,
що складає 75%. Із 47 учнів випускного 8-го класу троє провалили екзамени
па атестат зрілості. Загальна успішність по ліцею на кінець н.р. складала
74,6%>.
В ліцеї викладання усіх предметів здійснювалося
на високому рівні. Серйозна увага приділялась вивченню іноземних мов, а
також класичним мовам. Так, згідно з розкладом занять, в 1922-1923 н.р.
у всіх І-УІІІ класах відводилось на тиждень по 5 годин на латинську і по
4 години на грецьку мови. Як і за Австрії, навчання проводилось тільки
в одну зміну в добре обладнаних класах і кабінетах. Заняття розпочинались
і закінчувались молитвою «Отче наш». Під час уроків у класах стояла ідеальна
тиша. Професорові не було потреби наводити дисципліну .
Учні любили і поважали своїх наставників. Мало
того, вони повинні були слухатися і вступати дорогу старшокласникам. Всі
ліцеїсти носили спеціальну форму, а на лівій руці пришитий номер. Під цим
номером вони вчилися до останнього класу.
Ліцей румунського періоду (1918-1940, 1941-1944)
дав 18 випусків. Кілька сот юнаків, що отримали атестат зрілості, в подальшому
закінчили кращі вузи Румунії та зарубіжних країн, багато з них поповнили
ряди солідних державних службовців, діячів культури, армію освітян. До
речі, в ліцеї проходили педпрактику ті студенти Чернівецького університету,
які готували себе до вчительської роботи.
У міжвоєнний період у ліцеї ім. Пумнула навчались:
відомий румунський поет Мірча Стреїнул (1910-1945), що був родом із села
Великий Кучурів; письменник і викладач університету Траян Келаріу (1906-1966),
композитор Мірча Гойник (1910-1986), сучасні академіки Румунської Академії
наук Раду Григорович і Володимир Требіч.
Добре відомо, що авторитет і славу будь-якого
навчального закладу створює насамперед педагогічний корпус. Слід зазначити,
що тут в різні роки працювала когорта високообдарованих і досвідчених педагогів.
Багато з них заслуговують на окремі наукові студії. Найбільшу славу ліцею
принесли директори Е. Іліуц, Г. Паламареску, В. Севяну, професори і доктори
наукТ. Савчук-Севяну (1884-1971), В. Греку (1885-1972), Л. Мораріу (1888-1963),
С.Релі( 1882-1945), І, Ністор( 1876-1962)-майбутній ректор Чернівецького
університету, Т. Бреїляну (1882-1947) - філософ і письменник, декан філософського
факультету Чернівецького університету в 1931-1933рр.,Т. Балан (1885-1972).
Блискучими наставниками показали себе професори А. Прокопович (1884-1946)
- румунський мовознавець і філолог, член-кореспондент Румунської АН, в
1924-25 роках декан філософського факультету Чернівецького університету,
уродженець села Магала Новоселицького району; професор румунської і німецької
мов, доктор філологічних наук Н. Ткачук-Албу (1885-1960)-пропагандист української
літератури серед румунів, перекладач творів М. Коцюбинського і В. Стефаника.
Для повноти зауважимо, що ліцей видавав «Щорічники»,
в яких подавася детальний звіт про роботу за навчальний рік. Тут же друкувалися
списки всіх учнів по класах, випускників, короткі звіти професорів про
свою роботу та ін. В роки війни викладачі й учні видавали літературно-художній
журнал «Арон Пумнул». За 1942-43 роки вийшло 4 номери журналу.
В середині березня 1944 р., у зв'язку з наближенням
лінії фронту до Чернівців, у ліцеї припинились заняття. Учні були формально
атестовані, випускникам видані свідоцтва. Ліцей перебазувався у місто Брад
(Румунія).
 |
 |
|||
|
|
|
|
|
|
Игорешкина страничка Буковина - мій край (укр) BUKOVINA(eng) Чернівці (укр)